Open main menu

Вікісховище:Фотографії людей, яких можна ідентифікувати

This page is a translated version of a page Commons:Photographs of identifiable people and the translation is 94% complete. Changes to the translation template, respectively the source language can be submitted through Commons:Photographs of identifiable people and have to be approved by a translation administrator.

Outdated translations are marked like this.
For схему категоризації для людей, see Commons:Category scheme People.

Shortcut: COM:IDENT· COM:PEOPLE· COM:BLP

Other languages:
Bahasa Indonesia • ‎Deutsch • ‎English • ‎Esperanto • ‎català • ‎dansk • ‎español • ‎français • ‎italiano • ‎polski • ‎português • ‎sicilianu • ‎svenska • ‎čeština • ‎русский • ‎українська • ‎עברית • ‎العربية • ‎मराठी • ‎中文 • ‎日本語 • ‎한국어


Зображення, виконане в приватному місці за згодою зображеної особи.

При роботі з фотографіями людей ми змушені зважати на юридичні права зображуваних суб'єктів та етику публікації фото на додачу до врахування прав фотографа і власника зображення. Перші питання досить-таки відрізняються від статусу авторських прав на зображення, і можуть забороняти або накладати певні зобов'язання на тих, хто виконує, завантажує, або використовує таку фотографію. Ліцензія Creative Commons або статус суспільного надбання, наприклад, означає, що фотограф (або інший правовласник) відмовився або втратив певні права, а також що його дозвіл на використання зображення непотрібний. Однак фотограф не може усунути будь-які права, що належать суб'єктові фотографії.

Згода суб'єкта зазвичай потрібна для публікації фотографії особи, яку можна ідентифікувати, виконаної в приватному місці, і Вікісховище очікує виконання цієї вимоги навіть там, де цього не вимагають місцеві закони. В багатьох країнах (особливо в англомовних) згода суб'єкта не завжди необхідна для безпосередньої публікації фотографії особи, яку можна ідентифікувати, зробленої в публічному місці. Однак умови публікації не повинні бути сформульовані так, щоб включати комерційне використання, оскільки в таких випадках зазвичай необхідний дозвіл зображеної особи. Крім того, вимоги до вираження згоди варіюються від країни до країни. Багато факторів можуть визначати, чи потрібна згода, і яка вона має бути.

У більшості країн ці питання впливають лише на зображення, де особу можна ідентифікувати, і вона є все ще живою. Певні юридичні та етичні питання можуть залишитися якщо особа вже мертва, або якщо її не можна ідентифікувати.

Юридичні питання

Є дві форми особистих прав, що регулюють отримання, зберігання і використання фотографій, де суб'єкт є живою особою: право публічності і право приватності. Слід також бути обережними, щоб не допуститися дифамації суб'єкта.

Зображення є неприйнятним на Вікісховищі, якщо воно є нелегальним або ймовірно нелегальним в одній або більше: (а) країні, в якій було зроблено фото; (б) країні, з якої було завантажено фото; (в) у США (де зберігаються зображення з Вікісховища).

Для попередження користувачів контенту Вікісховища про те, що локальні закони можуть мати додаткові вимоги до повторного використання на додачу до окреслених тут, можна використовувати шаблон {{Personality rights}}. Слід брати до уваги закони тих країн, де фотографію було виконано, і де її було опубліковано.

Право публічності

 
Патриція де Леон дозволила використати своє фото для антиреклами боїв биків для PETA[1]

Право публічності — це право контролювати комерційне використання своїх зображень. Найочевиднішим прикладом цього є реклама (і це право застосовується незалежно від того, чи сама по собі реклама робиться з комерційною метою чи ні). Це право стосується суб'єкта фотографії і відрізняється від ліцензії на авторські права фотографа, яка може ставити свої окремі умови або надавати свободи для комерційного використання. Усі зображення на Вікісховищі мають дозволяти комерційне використання з точки зору авторського права, але зображений суб'єкт все ще може відмовитись надавати дозвіл на таке використання або може вимагати оплати за нього. Однак це право не впливає на зберігання зображення в проекті Вікімедіа, і може мати вплив лише на рекламних/комерційних користувачів такого зображення. Зверніть увагу, що в деяких країнах право публічності може діяти протягом деякого часу вже й після смерті суб'єкта.

Право приватності

Право приватності — це право на спокій, право не ставати суб'єктом публічного вивчення без попередньої на це згоди. Право приватності Закріплене в декількох міжнародних законах, хоча деталі в стосунку до фотографій варіюються від країни до країни. Зображення не повинні безпідставно втручатися в приватне та сімейне життя суб'єкта.

Закони про приватність у тому, що стосується фотографій, можна грубо розділити на два різновиди — один, коли фото було виконано в приватному місці, інший — коли його виконали в місці публічному. Приватне місце — це місце, де суб'єкт небезпідставно очікує на певну приватність, тоді як публічне місце — це місце, де суб'єкт не має таких очікувань — така термінологія непов'язана з тим, чи певна місцевість є приватною, чи публічною власністю. Наприклад, тент на пляжі є приватним місцем у публічній території, тоді як концерт — це публічне місце на приватній території. До місця може бути публічний доступ, але перебування в ньому означатиме певні очікування приватності з точки зору фотографії, наприклад, у випадку палати в лікарні під час годин відвідування. Те, чи є місце приватним, чи ні, може також залежати від конкретної ситуації: наприклад, та ж сама палата в лікарні могла бути публічним місцем під час екскурсії лікарнею до того, як її відкрили.

У США (де розташовані сервери Вікісховища), згода, як правило, непотрібна для фотографування людей у публічних місцях.[2] Таким чином, якщо не існує якихось специфічних локальних законів всупереч цьому, якихось вагомих юридичних підстав (напр., наклеп), або моральних підстав (напр., зображення отримано нечесним способом), спільнота Вікісховища зазвичай не вимагає дозволу від зображуваної особи на виконання або завантаження її фото, зробленого в публічному місці. І це незалежно від того, чи зображена особа є відомим чи невідомим індивідом.

В багатьох країнах згода суб'єкта необхідна вже для того, щоб зробити знімок та/або опублікувати його та/або використати його в комерційних цілях навіть якщо зображена особа на цей момент перебуває в публічному місці. До подальших нюансів можуть належати вік суб'єкта, що суб'єкт робить у цей час, чи є він відомою особою, чи зображення містить якісь новини публічного характеру тощо. Див. Вікісховище:Вимоги щодо згоди в різних країнах, щоб дізнатися подробиці.

Зважаючи на очікування приватності, згоду суб'єкта зазвичай треба отримати до завантаження будь-якого фотознімка із зображеним на ньому індивідом, якого можна ідентифікувати, виконаного в приватному місці, незалежно від того, чи вказується ім'я суб'єкта чи ні. Навіть у країнах, де немає закону про приватність, на нас лежить обов'язок не завантажувати фотографії, що порушують небезпідставні очікування приватності суб'єкта.

Пропорційність

У деяких країнах пропорційність (добропорядне використання) є основним юридичним критерієм усіх винятків. Це означає, що звичні практики визнаються й толеруються законом.

Наклеп

Зображення не повинні несправедливо висміювати чи принижувати суб'єкта. Це буває результатом вмісту зображення, але може також виникати внаслідок поганого вибору назви, опису чи категорії зображення. Наклеп — це юридична і моральна проблема; тому Вікісховище не приймає рішень на основі того, чи здатен суб'єкт порушити проти нього справу чи ні (або чи є така ймовірність взагалі).

Співробітники

Якщо фотограф при виконанні фото виконує роль співробітника, його дії можуть регулюватися контрактом про прийняття на роботу чи правилами його професійної установи. Про питання, що стосуються медичних працівників та фотографій пацієнтів, див. есе Вікісховище:Фотознімки пацієнтів.

Згода

 
Лікарняна палата є простором у публічній власності, де люди мають очікування приватності, тож з релевантної точки зору тут це місце є приватним.

Так само як обставини виконання фотографії регулюють те, чи потрібна згода, вони впливають і на природу й ступінь цієї згоди в разі її необхідності. Є три аспекти: виконання, завантаження і використання фотознімка. На найбільш базовому рівні суб'єкт, що дивиться в камеру й посміхається, зазвичай вважатиметься таким, що надав згоду на виконання фото. У деяких обставинах, однак, може бути потрібна усна або й письмова згода на це.

Згода на виконання фото не дозволяє фотографові робити із зображенням все, що він забажає. Зображення на Вікісховищі матимуть більшу потенційну аудиторію, аніж ті, що зберігаються у фотоальбомі, на персональній сторінці у Facebook, або як частина стріму користувача на Flickr. Наприклад, модель могла дати згоду на виконання зображення з метою додавання його до персонального портфоліо, але не для публікації його в інтернеті. Фотограф і завантажувач повинні впевнитись, що надана згода є відповідною для завантаження фото на Вікісховище.

Деякі суб'єкти нездатні дати відповідну згоду через надто молодий вік або через труднощі навчання. В таких випадках потрібна згода відповідальних осіб.

У випадку автопортрету, де суб'єкт фотографії є також і фотографом та/або завантажувачем, припускається наявність згоди, за умови, що суб'єкт здатен її надати (як зазначено вище).

Зазвичай достатньо заяви від завантажувача про те, що згоду було отримано. З цією метою можна використати шаблон {{Consent}}, хоча це необов'язково. Будь ласка, ознайомтесь із документацією шаблону.

Прикладом різновиду згоди, яка накладає забагато обмежень як для Вікісховища, є типова форма згоди пацієнта на фотознімок, яка дозволяє використання такого знімка в медичних журналах або для навчання в межах лікарні. Прикладом різновиду згоди, яка надає більше прав, аніж потрібно для Вікісховища, є реліз моделі, при якому суб'єкт відмовляється від своїх прав публічності.

У різних країнах

Таблиця нижче може використовуватись для позначення вимог у різних країнах. Однак зауважте, що це не якийсь текст, що накладає юридичні зобов'язання, а також якщо якась країна тут не вказана, це не означає, що кожен може вільно виконувати/публікувати/використовувати в комерційних цілях зображення людей у публічних місцях у такій країні. Додаткові деталі, із посиланнями, можна переглянути на сторінці Вікісховище:Вимоги до згоди в різних країнах, або просто клацаючи на відповідних назвах країн у таблиці.

Висловлення згоди, яке вимагається для виконання дії, пов'язаної з фотознімком особи в публічному місці (за країною)
Країна Виконання фото Публікація фото Комерційне1 використання опублікованого фото
Афганістан No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Аргентина No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Австралія No (with exceptions) No (with exceptions) Yes
Австрія No No (with exceptions) Yes
Бельгія No Yes (with exceptions) Yes
Бразилія Yes Yes Yes
Болгарія No No Yes
Канада Depends on province Yes (with exceptions) Yes
Китай No No Yes
Тайвань No No (with exceptions) Yes
Чехія Yes (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Данія No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Ефіопія No Yes (with exceptions) Yes
Фінляндія No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Франція Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)[3] Yes
Німеччина No (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Греція No No Yes (with exceptions)
Гонконг Depends on circumstances Depends on circumstances Depends on circumstances
Угорщина Yes (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Ісландія No No (with exceptions) Yes
Індія No No (with exceptions) Yes (with exceptions)
Iran No (with exceptions) No (with exceptions) No (with exceptions)
Ізраїль No (with exceptions) No (with exceptions) No (with exceptions)
Італія No No (with exceptions) Yes
Італія No No[4][5][6] Yes
Японія Yes (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Південна Корея Yes (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Лівія No Yes (with exceptions) Yes
Макао Yes (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Мексика No Yes Yes
Нідерланди No No (with exceptions) No (with exceptions)
Нова Зеландія No (with exceptions) No (with exceptions) Yes
Перу No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Польща No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Португалія No Yes (with exceptions) Yes
Румунія No (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes
Росія No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Сингапур No Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Словаччина No (with exceptions) No (with exceptions) No (with exceptions)
Словенія Yes (with exceptions) Yes (with exceptions) Yes (with exceptions)
Південна Африка No No Yes
Іспанія No No Yes
Швеція Yes Yes Yes
Швейцарія No No Yes
Тайвань Yes Yes Yes
[[Special:MyLanguage/Commons:Country specific consent requirements#United Kingdom|1: У цьому контексті вимог до висловлення згоди, «комерційне використання» є відмінним, і не стосується умов ліцензування, які можуть забороняти комерційне використання (некомерційні ліцензії).]] No (with exceptions) No (with exceptions) Yes
Сполучені Штати No No Usually (although laws differ by state)
1: У цьому контексті вимог до висловлення згоди, «комерційне використання» є окремим від, і не стосується умов ліцензування, які можуть забороняти комерційне використання (некомерційні ліцензії).

Питання моралі

В той час як деякі аспекти етичної фотографії та публікацій контролюються законом, є також питання моралі. Вони віддзеркалені у формулюванні Загальної декларації прав людини, стаття 12:[7]«Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію.» Загальна порядність та повага до людської гідності можуть вплинути на рішення щодо того, чи зберігати зображення тут, окрім вимог, накладених законом. Масштаб, до якого зображення може розцінюватись як таке, що було «отримане нечесним способом» чи як «нав'язливе», наприклад, є справою ступеня і може залежати від природи знімка, місцевості, і того, наскільки зображений суб'єкт відомий.

Походження зображення може завдати непоправної шкоди його використанню. Фотознімок типу «downblouse» не стає етично прийнятним лише тому, що обличчя суб'єкта обрізано. Телефотознімок голих відпочивальників, виконаний папараці, не стає прийнятним завдяки самій лише пікселізації обличчя.

У той же спосіб, у який якісні газети можуть застосовувати тест «публічного інтересу» до сумнівних зображень, може розглядатися й ступінь відповідності зображення нашій освітній сфері проекту. Якщо є певні сумніви, Вікісховище не мусить зберігати будь-яке зображення особи.

Ідентифікація

Ступінь, до якого особу можна ідентифікувати, варіюється. Знімок, що містить чітке зображення обличчя, має надзвичайну високу можливість ідентифікації. Інші деталі людського тіла, одягу або місця, теж можуть допомогти ідентифікувати суб'єкта. За межами самого зображення деякі підказки можна отримати з його назви, опису, походження, джерела, і метаданих, включно (але не виключно) з геолокацією та датою. Чим більша проблема з приватністю у випадку конкретного зображення, тим більше ваги слід надавати ризику ідентифікації неочевидним способом. Іншим важливим фактором є те, чи певна особа є основним суб'єктом фотографії, чи лише свідком, або й деталлю фону.

Ризик ідентифікації можна мінімізувати, не додаючи певну інформацію до опису зображення. Однак деякі деталі стосовно походження зображення (такі як джерело та автор) можуть бути вимогою ліцензії оригінального зображення або вимогою політики Вікісховища, тож їх усувати в таких випадках не можна. Може також існувати можливість виконати знімок суб'єкта під іншим ракурсом або в іншій композиції.

Краще отримати згоду, ніж робити спроби анонімізувати зображення, якщо це може бути необхідно. Історично в медичних публікаціях склалася традиція використовувати чорну смужку на очах для приховування особи пацієнта, але така практика вже не вважається ефективною.[8] Пікселізовані деталі іноді можна розгледіти шляхом примружування очей. Деякі, на перший погляд незворотні візуальні зміни, такі як застосування ефекту «вихору» на зображенні обличчя, насправді можна відвернути.[9] Такі грубі спроби анонімізувати зображення можуть зашкодити якості зображення на Вікісховища до такої міри, що воно матиме дуже обмежене використання, або й узагалі його не матиме.

Там, де закон забороняє виконання чи публікування фотознімка особи без її згоди, і цієї згоди не було отримано, ускладнення ідентифікації суб'єкта (наприклад, через розмиття його обличчя) в такому випадку є неетичним: такий фотознімок не слід вантажити на Вікісховище.

Якщо оригінал або подібні зображення вже існують в інтернеті (або на Вікісховищі або деінде), спроби анонімізувати суб'єкт є цілковито даремними. Рушії пошуку зображень за вмістом, такі як TinEye або Google Images, здатні ідентифікувати суб'єкта, зовнішність якого приховано на певному зображенні. Усіх із вказаних нижче осіб може ідентифікувати будь-хто знайомий з темою. Їх також може ідентифікувати комп'ютер — для цього треба просто перетягнути зображення в Google Images і провести пошук за подібними зображеннями.[10]

Приклади

 
Для цього фотознімка згода не була потрібна, оскільки його було виконано в публічному місці

Такі зображення не потребують згоди в багатьох країнах:

  • Невідомий вуличний виконавець
  • Невідома особа в публічному місці, особливо як частина більшого натовпу
  • Люди, що беруть участь у публічних заходах на території, яка є приватною власністю, наприклад, прес-конференція в офісній будівлі
  • Баскетболіст, що бере участь у змаганні, відкритому для публіки

Такі приклади зазвичай вимагають згоди

  • Чоловік і жінка розмовляють, при назві зображення «Проститутка розмовляє зі своїм сутенером» (можливий наклеп)
  • Дитина, яку можна ідентифікувати, при назві «Товста дівчинка» (потенційно зневажливе або принизливе фото)
  • Учасники приватної вечірки, хіба що туди однозначно запросили пресу (безпідставне втручання в приватне життя)
  • Фотознімки голих людей, людей у нижній білизні чи в купальниках, хіба що виконані в публічному місці — навіть якщо обличчя особи приховано (безпідставне втручання в приватне життя)
  • Виконані здалеку телескопічні фотознімки особи в приватному місці (безпідставне втручання в приватне життя)

Запити на вилучення

Зображений суб'єкт, фотограф або завантажувач зображення можуть подати запит на вилучення зображення з Вікісховища. Причинами можуть бути такі речі як «Воно спричиняє збентеження» або «Опубліковано без моєї згоди» тощо. Загалом, зображення не вилучаються лише на тій підставі, що зображеному суб'єктові вони не подобаються, але адміністратори часто задовольняють запити на вилучення, якщо вказані достатні підстави. В будь-якому разі Ви можете подати запит на вилучення через звичайний публічний процес запитів на вилучення. Якщо необхідна обережність, запит на вилучення можна подати приватно через Вікісховище:Контакти/Проблеми, надавши відповідні пояснення.

Інші джерела зображень

Фотографії з вільними ліцензіями, що зберігаються на інших веб-сайтах (таких як Flickr) часто завантажуються на Вікісховище користувачами, які не є їхніми авторами. Це може ускладнити визначення того, чи було отримано відповідну згоду. Ліцензія на вільне зображення покриває лише права фотографа, і не каже нічого про зображеного суб'єкта. Може бути необхідно зв'язатися з власником фотографій, із питанням щодо дозволу від зображеного суб'єкта, навіть якщо за умовами ліцензії дозвіл від фотографа нам не потрібен.

Див. також

Зовнішні посилання

Вказані веб-сайти обговорюють права фотографів, що виконують фотознімки в публічних місцях:

Примітки